Жила-была девушка Оксана. Простая такая, даже немного застенчивая. Жила в обычном маленьком провинциальном городке посреди многолюдной столицы и мечтала о большой и чистой любви. Как, впрочем, многие в ее возрасте. Шла она как-то по парку в центре улицы. Уже была осень, листья с деревьев срывались и медленно летели, подхваченные знойным ветром. На некогда никогда не пустующей клумбе красовалась ...
Жив якось один дядечко. І цьому дядечку дуже подобалися молоді дівчата. Точніше навіть не молоді дівчата, а молоденькі. І навіть не молоденькі дівчата, а маленькі дівчатка. Йому хотілося доторкатися до них, гладити, а далі навіть сказати страшно. У нього була дружина і троє дітей. Але всі три – хлопчики. І він захотів, щоб народилася дівчинка. Але у нього ...
« Тобі коли-небудь здавалось, що ти живеш дарма? Тихо сповзає на землю вечірньою загравою непереборна, невгамовно важка туга. Туга про вчорашній день, про тривожний невідомістю день завтрашній. Час проходить крізь утомлене тіло і я не маю сил утримати його. Краєчком він чіпляється за серце й вивертає навиворіт всю мою душу. Очі втомилися визирати споконвічний міраж незвіданого щастя. ...
Он всегда неподвижен. Только маковка его головы с темной, будто липкой, прядью волос и бездонными глазами видна из темной воды, полной тайных сновидений. Сновидений, затопленных глубиной печалей и страхов. Он всегда неподвижен. И только его глаза не могут обрести покой. Никогда…. Под вечный, тоскливо вязкий ворчащий шепот, исходящий из глубин темной воды его глаза бродят, словно скользят по ...
За царя Гороха, як було людей трохи, за царя Панька, як була земля тонка, в маленькому глухому містечку жили–були діти. Звичайно ж у них, як і у всіх дітей в інших містах, містечках, та мабуть і в селах, були батьки. І ось вирішили якось діти повбивати до біса всіх дорослих. А що? Цукерки наминати досхочу не дають – раз, гуляти ...
Я взяв води прозорої в долоні Милуюся і радісно дивуюсь І світиться захоплення на скронях, Бентежну радість навкруги малює. Коли захочу пити , ось - вода Зігріє душу ніжна прохолода, Мов і не знав я, що таке біда, В душі лиш весен яблуневий подих. Переливає сміхом, променить, Шалений вихор в душу ...
